Харківський гвардієць «Агроном» розповів про ситуацію у Бахмуті, — ВІДЕО

Гвардієць «Агроном» прийшов на строкову службу у 2021 році. Від початку повномасштабного вторгнення воює на “нулі”. Нині він з побратимами з 3-ї бригади оперативного призначення б’є ворога у Бахмуті.

Агроном спочатку служив кулеметником. Нині — це відчайдушний бойовий медик, який рятує поранених побратимів із самого пекла, інформує відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ.

“Вранці 24-го лютого ми вже виїхали на завдання до 602 мікрорайону Харкова. Перше, що спало на думку, — це авіанальоти на Харків. Перший авіаудар по нас, перший ГРАД, який прилетів. Потім, всі ці атаки, перші бої. Це почалося після 7-го березня, з першого такого вогневого контакту на 50-100 метрів, тут з групою ДРГ. Він дуже запам’ятався через невелику дистанцію контакту. Коли ти чуєш їхні голоси, бачиш їхні обличчя. Це справляє на тебе дуже сильне враження. Це були кавказці, які були під наркотиками. Ми досить довго з ними “рамсились” (вели перестрілку) через те, що ти просто стріляєш у нього, він “розлітається”, але йде далі й стріляє в тебе”, — згадує Агроном. Поступового українські захисники відкинули ворога якомога далі від Харкова, але він постійно намагався взяти реванш.

“Потім було село Прудянка. Там у нас майже не було “стрілкотні” (стрілецьких вогневих контактів), тому що більшість часу працювала артилерія. Але коли заходила піхота, ДРГ, то вони були справжніми “профі” (професіоналами). Їх було досить важко виявити, — пояснює гвардієць. Восени Агроном брав участь у контрнаступі Сил оборони України, після чого боронив позиції у районі Козачої Лопані. Невдовзі, його батальйон опинився у Майорську. — У Майорську ми поміняли військову частину зі Слов’янська. Ми заїхали, одразу окопалися і почали виконувати своє завдання на 100%. Там були “мобіки” (мобілізовані росіяни), які були погано навчені, і просто йшли масово на забій. Але там було важко і фізично, і морально, тому що ми постійно були в болоті”.

Тим часом загострилася ситуація на Бахмуті. Підрозділ, у якому служить «Агроном» став на захист стратегічно важливого міста, і на якому російські загарбники сконцентрували величезні сили.

“У Бахмуті ситуація кардинально змінилася. Коли ми приїхали сюди, ми також воювали зі звичайними (регулярними) російськими військовими, не “профі” (не з професіоналами, не зі спецпризначенцями), а зі звичайною піхотою. ОстаннімВідділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ часом на нашому напрямку з’явилися бійці ПВК “Вагнер” і ГРУ. Вони досить добре виконують свою роботу, і воюють вже не перший рік. Воювати з ними досить складно”, — розповідає Агроном. Тут він зустрів чи не найбільші випробування у своєму житті. Також він розповів про особливості тактики росіян, які вони почали застосовувати на Бахмутському напрямку.

“Верблюди”, можна сказати, йдуть на забій. Вони підвозять боєприпаси, провізію, воду, зброю тощо для більш професійних військовослужбовців. П’ять днів тому до нас приїхали 4 верблюди, які дійсно були “заряджені” спорядженням, підготовлені. Вони підійшли до наших позицій на відстань 20 метрів і ми їх просто не помітили. А були такі, що йшли на повний зріст, без броні, без касок, без автоматів. Вони просто тягнули ящики. Дуже важко утримувати позиції через те, що росіяни розбивають усе просто з танків з відстані від двох кілометрів. Снаряди падають досить чітко. Їх тактика зараз така, що ми вигризаємо кожен будинок, кожну вулицю. Вони їх знищують, зрівнюють з землею. Щоб звідти не можливо було вести вогонь, – розповідає Агроном.

Наразі задача Агронома — надання домедичної допомоги та евакуація поранених. Нерідко доводиться брати участь у вуличних сутичках, бо виконувати свою роботу інколи має під щільним вогнем противника.

“По моїй роботі, головне, це — вивезти хлопців на пункт евакуації. І доставити до медиків, стабілізувати, якщо є можливість. Відвезти в стабілізаційний центр до лікарів. У нас було чотири дні безперервних боїв. Можна сказати, що тільки вночі на пару годин припинялися і все. Було досить багато евакуацій. У нашу машину теж прилетіла міна. Багато хлопців були поранені. Але, слава Богу, всі легко. Через пару тижнів всі хлопці будуть в черзі. Останні п’ять днів ми спимо по чотири-п’ять годин, не більше. Війна — це біль, це страждання. Це втрати з одного боку і з іншого, втрати мирного населення. Війна — це просто страшно. Водночас тут ти відчуваєш такі емоції, такий адреналін, який ти більше ніде не відчуєш. І ти просто розумієш, що це найкращі моменти твого життя. Те, що це моя земля, на якій я народився, живу і буду жити, дає мені сили. Це просто моя робота. Яку я люблю і яку я виконую”, — ділиться Агроном.