Історія відомої харківської церкви, підірваної комуністами, — ФОТО

Історія відомої харківської церкви, знесеної радянським режимом.

Харків відомий на всю Україну своїми соборами, церквами та храмами. Вони є одними з головних «візитівок» міста і мають багаторічну історію. Але не всі харківські культові споруди вистояли до 21 століття. Серед них особливе місце займає Михайлівська церква, яка не «пережила» радянський режим і була підірвана комуністами.

Редакція сайту 057 розповідає історію знесеної Михайлівської церкви Харкова.

Требник гетьмана Івана Мазепи

Історія храму починається у 1663 році, коли з’явилася дерев’яна Архангельсько-Михайлівська церква. У 1711-му старий храм змінили більш просторим. Його побудували ктитори (особа, на кошти якої збудовано або заново убрано православний храм чи монастир — ред.) Іван Ус та Петро Миргород, ключник Василь Савченко, харків’янин Андрій Молчан та ізюмський суддя Андрій Скочков, які пожертвували по 100 рублів кожен. У 1730 році парафія церкви налічувала 280 чоловіків і 230 жінок.

В період з 1783 по 1787 рік трохи південніше від дерев’яної будівлі за проектом губернського архітектора Петра Ярославського побудували кам’яну церкву в ім’я архістратига Михайла. Згідно Указу про заснування та час побудови кам’яного храму на честь архістратига Михайла, параметри нової церкви були наступні: вівтар у довжину та ширину по 8 аршин (1 аршин дорівнює 0,71 метрів — ред.), сама церква завдовжки 12 аршин і завширшки 9 аршин. За деякими даними, висота храму в купольній частині становила понад 23 аршини. При храмі зробили дзвіницю, облаштували вівтар, будівлю прибрали іконами за прикладом греко-російських церков. Також облаштували престол у вівтарі заввишки 1 аршин 6 вершків (1 вершок дорівнює 4,4 сантиметри — ред.), завдовжки 1 аршин 8 вершків, завширшки 1 аршин 4 вершка. Ззовні храм обнесли огорожею. В результаті парафія Михайлівської церкви збільшилася до 810 чоловіків та 798 жінок.

Після завершення будівництва кам’яного храму дерев’яна церква ще існувала, біля неї розташовувалася дерев’яна дзвіниця. З дерев’яної будівлі до кам’яної перенесли та встановили шестиярусний іконостас. В перші роки свого існування кам’яний храм через бідність парафіян не мав дзвіниці, тому вони збиралися на богослужіння за дзвоном, який висів у дерев’яній дзвіниці. За легендою, у Михайлівській церкві зберігався требник гетьмана Івана Мазепи.

Дорога перебудова Івана Жили

На протязі всієї історії існування храм перебудовували декілька разів. Перші перетворення організував ктитор Іван Жила наприкінці 18 століття. Так, у 1793 році Жила отримав з духовного правління прибуткову та видаткову книжки. Він мав записувати прибутки та видатки церкви і по закінченню року звітувати духовному правлінню. Ктитор збирав доходи на храм із церковного цегельного заводу, церковної пасіки, воску та меду, від жертводавців, оренди церковного дому і хати, продажу вироблених свічок, а у церкві з гаманцем. Іван Жила докладно записував у прибуткову книгу зібрані доходи і витрачав гроші на потреби богослужінь та храму, священні речі, ремонт будівлі і особливо на прибудови.

У 1794-1795 роках Жила працював над прибудовою кам’яного притвору із західного боку церкви і кам’яної дзвіниці до неї. Для прибудови притвору потрібно було вийняти західну стіну будівлі, покласти в землю основу з каменю, вивести вікна, зробити вікна на північній та південній стороні, покрити притвор дерев’яним дахом і ґонтою (покрівельний матеріал у вигляді дерев’яних прямокутних дощечок — ред.). Безпосередньо до притвору приставили дзвіницю і відкрили через неї вхід у храм. Крім двох нових частин церкви — дзвіниці та притвору — він у 1797 році побудував камору для сторожа на південній стороні церкви і обніс храм дерев’яною огорожею. Дорогі споруди до храму призвели до продажу церковного дому та позик грошей у сторонніх людей. Також у 1800 році були продані церковна шкільна хата та ікона.

Наступ Микити Хрущова на релігію

Михайлівська церква у першій половині 19 століття була однопрестольною і мала розкішне оздоблення. Одна з найбільших переробок у храмі — реставрація іконостасу у 1819 році. Особливо багато зробив для церкви староста Прокофій Іскра у 1825-1844 роках. Іскра позолотив хрести та верхівки храму і дзвіниці, на верхівці дзвіниці виправив ангела, який від вітру повертався та видавав ніби трубний звук, посилив освітлення церкви, пробивши в стінах нові вікна, влаштував срібно-позолочений ковчег для престолу і витончене та дороге горішнє місце. Крім того староста придбав для храму кілька нових образів у золочених рамах, велике панікадило і безліч золотого та срібного начиння — лампад, хрестів і так далі.

При наступному старості — купці Федорченко — Михайлівська церква продовжувала прикрашатися і збагачуватися різними цінними надбаннями. Вже у 1841 році виникла думка про розширення храму, після чого стартував збір пожертв. У 1853-му почали облаштовувати приділи церкви, зовнішній та внутрішній вигляд самого храму змінювався: облаштовувався новий іконостас, писалися нові образи, золотилися куполи.

На початку 20 століття прихожанин церкви Молчанов зробив на користь свого парафіяльного храму кілька великих пожертвувань. Він спорудив у церкві образ святого Йоасафа Бєлгородського в цінній ризі та кіоті, а також цінні кіоти на кілька інших ікон вартістю понад 3 тисячі рублів. Також Молчанов побудував капітальний двоповерховий будинок, призначений для релігійно-освітніх цілей парафії. В ньому розмістили церковно-парафіяльну школу на 100 чоловік і квартири для вчителів. Будівля була добре обладнана: з водяним опаленням, масою світла і повітря та усіма зручностями. Все це коштувало Молчанову 15 тисяч рублів.

Однак після так званої «Жовтневої революції» і захоплення влади більшовиками, які заперечували релігію та переслідували духовенство, почався занепад Михайлівського храму. У 1931 році Харківська міськрада прийняла рішення про закриття церкви і передачу її будівлі у розпорядження Товариства сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву. Під час нацистської окупації в будівлі храму розмістили конюшні. У 1946-му церква знову почала приймати парафіян. Вона діяла до періоду «хрущовського наступу на релігію», коли були знищені тисячі храмів. Вже у 1961 році будівлю Михайлівської церкви підірвали.

Нагадаємо, що редакція сайту 057 розповідала про п’ять топ-зрадників, затриманих українськими спецслужбами на Харківщині. Детальніше про це читайте тут.